Творчість - хитра штука, вимоглива і вередлива. Творчість хоче жити з музою. От, буває, ганяєш за тією музою подвір'ями, вечірками, горами, семінарами, щоб до творчості привести, а ні - нема і не знайдеш. А буває прокидаєшся зранку, робиш каву, береш олівець в руки і твориш. І всі задуми вдаються, а ідеї прибувають як вода на весну. Я важко переживаю ті дні, коли муза  вештається по чужих майстернях, а коли вона пропадає на пару тижнів - то взагалі катастрофа. Світ зменшується до розмірів надувної кульки, ще й може вибухнути від необережного руху, в голові поселяється тотальне відчуття  нікчемності і даремності буття, метелики не літають, трава не росте і пропало все... От, як бути в такий час? Як навчитися чекати? Як не метушитися і зберігати спокій? Як дозволити собі полінуватися, бо ж, кажуть, ніщо так музу не приваблює, як лінь. Я ще не знаю.