Ми їдемо у відпустку!  Не в турецький “all inclusive”, не на Кіпр, і навіть не в Курортне. Ми їдемо на край світу під білоруський кордон, далеко від цивілізації на поліське озеро Нобель. Намети, казанки, спальники, їжа на тиждень, валіза з книжками, вудочка і четверо наших підлітків запаковані в бус. І навіть 35-градусна спека і 30 км брукованої лісової дороги (ди-ди-ди-ди-ди-ди) не зменшують нашого захвату краєвидами. Отже, надвечір, ми, щасливі і сповнені запалу, зупинилися над озером.... зі всіх сторін оточені сосновим лісом і гедзями.

Звечора ми встигли тільки розкласти намети, а сьогодні розтаборовуємося. Чудесну галявину на березі озера нам показав чоловік, що живе в крайній сільській хаті. Без нього ми б заблукали в плетиві лісових доріг, або ж застрягли в піскових дюнах.  

Мій перший виклик - зварити зупу в казанку на вогні, виявляється не таким складним. Всі дуже зголодніли, тож  зупку з'їли всю. Тим часом, діти назбирали гору хмизу і помогли розбити великий кухонний тент. І ще ми купаємося в озері!

Виявляється, життя просте, якщо його не ускладнювати! Тиша, запахи диму, води і розігрітої сосни наближають мене до стану повного розслаблення. Хтось рибалить, хтось читає, хтось плюскочеться годинами у воді, кожному своє. Жодних колів і мітінгів, забуваєш про автомобільні корки, пластикові карти і підключення до вайфаю, лягаєш спати з настанням темряви, прокидаєшся від гуркоту моторних човнів о 5.30.  Мабуть, добре жили доісторичні люди. Тільки от зима близько…

Я  прокинулася вночі від гуркоту казанків і мисок і  тупоту ніг за наметом. Спершу, думаю - бандити казанки крадуть! Потім розумію, що намет відкритий, поруч Ярка нема, то мабуть тупає він. Зголоднів, чи що? Але навіщо ж бігати по ночах? Зранку виявилося, що була війна. На наш табір напали пси, виїли решту сосисок з казанка, вкрали хліб, і втікаючи від розлюченого Ярка, продерли стіну в нашому новому кухонному наметі. Тааак, може доісторичним людям, не так вже й добре жилося. Їм сосиски не тільки сільські пси крали, а мабуть і звірі куди більші…

На озері є гайвей. Пів-шостої ранку рибалки зі села пливуть на моторних плоскодонках рибалити на Прип'ять, при цьому вони перегукуються з іншими рибалками, які ловлять в озері щуку і сома. Раз в день дідусь з сусіднього табору пливе в сільський магазин за продуктами. Ми думаємо, що на його човні - двигун від газонокосарки, звук точно такий як в нашої. Швидкість також. Інколи бувають човни на веслах. Тоді звук такий - плюх-плюх. Надвечір через озеро пропливають місцеві парубки з дівчатами і магнітофоном. Ми сидимо в кріслах на березі і дивимося як в телевізор.

ДАЛІ БУДЕ...